«Комуністична партія Китаю називає свою перемогу в 1949 році «визволенням». У Китаї історія визволення та революції, яка послідувала за нею — це не історія миру, свободи та справедливості. Це, перш за все, історія прорахованого терору та систематичного насильства». Так починається приголомшлива і викривальна хроніка Френка Дікеттера про сходження Мао Цзедуна і кампанію з перетворення китайців на те, що партія називала «Нові люди». Після поразки Чан Кайші в 1949 році, після кривавої громадянської війни, Мао підняв червоний прапор над Забороненим містом Пекіна, і світ спостерігав, як комуністична революція почала змивати старий порядок. Через таємницю та цензуру, що оточує країну, досі мало що відомо про вісім наступних років, що передували Великому стрибку і масовому голоду.

Спираючись на сотні раніше засекречених документів, звіти таємної поліції, невичерпні версії промов керівництва, свідчення очевидців тих, хто вижив, тощо, «Трагедія визволення» свідчить про шокуючу, значною мірою нерозказану історію. Переплітаючи історії звичайних громадян із розповідями про жорстоку політику при дворі Мао, Френк Дікеттер висвітлює тих, хто сформував «визволення» та жахливу політику, яку вони проводили в ім’я прогресу. Люди всіх верств суспільства були втягнуті в трагедію, яка розгорнулася, і незалежно від того, підтримали вони революцію чи ні, усіх просили написати зізнання, викрити своїх друзів і відповісти на запитання про їхню політичну надійність. Одна жертва реформи мислення назвала це «ретельно культивованим Освенцимом розуму». «Трагедія визволення», викладена з великим розмахом, є потужним і важливим документом, який нарешті дає голос мільйонам загиблих і проливає нове світло на основи одного з найкривавіших та найжахливіших режимів двадцятого та двадцять першого століть.